Вишуканий десерт як маніфест про децентралізацію кулінарної культури
Що стоїть за десертом «Каринська»Нещодавно у Львові презентували новинку — справжній балетний десерт, вишуканість і тендітність якого не лише задовольнять вибагливих поціновувачів безе, а й серйозно заявлять про аристократичність української кухні та про сприйняття її поза межами глечиків та полив'яних полумисків. Десерт створили на честь Варвари Каринської — першої українки, яка отримала «Оскар» та створила балетну пачку.
Важко передати словами цей серпанковий меренговий pirouette у тональності вишневої кислинки та горіхового, ледь відчутного присмаку смаженої гречки. Один з авторів десерту, відомий шеф-кухар Євген Клопотенко, наголосив, що ключовою ідеєю десерту є використання та популяризація саме наших продуктів: сметани, гречаного борошна та кислої поетичної української вишні. І тоді є баланс — точнісінько як у балеті.Але ж чому все-таки балет? Чому — меренга?Можливо, спочатку «Каринська» і задумувалась як альтернатива десерту «Павлова». За словами автора ідеї, письменника та кулінарного дослідника, автора книги «Фантастична історія української кухні», Всеволода Поліщука, ім’я російської балерини в українських ресторанах часто викликало неприємні відчуття у дружин полеглих та полонених Героїв. Звісно, десерт, тендітний, як балетна пачка, та відомий за межами континентів, був популярним і на багатьох святкових подіях в Україні. Було б нечесно воювати з меренгами й викидати «Павлову» з меню, тому Всеволод Поліщук, Євген Клопотенко та чудовий кондитер із двадцятирічним стажем Мирослава Новосад придумали альтернативну версію кулінарної насолоди на пуантах. Аби балуваний поціновувач міг обрати.А далі — справа за культурними кодами. Ні для кого не є секретом, що «велика російська культура» була й є частиною пропаганди та одним із інструментів загарбницької політики. Особливо — балет. За словами пана Всеволода, не було б ніякого балету, ніяких гастролей Павлової по Австраліях та Нових Зеландіях, якби росія не була імперією, не поневолювала інші народи, забираючи їхні ресурси (наприклад, українське зерно чи метал), а за виручені від продажу гроші не фінансувала б культуру й балет.Гастрономічні якорі такі ж сильні, як і культурні, і так само небезпечні для руйнування національної самоідентифікації. Згадайте, як досі сумують за радянським пломбіром, за столовською підливою «з нічого», за олів'є та ковбасою. Це ж не просто їжа — це елементи покійного лайфстайлу, де жили «весело и вместе, и за мир во всем мире».Звісно ж, десерт «Каринська», претендуючи на культурний код (а він таки претендує), повинен мати й свій флер історії, свою присвяту. Без історії страви не стають історією (вибачте, тут не обійтись без тавтології).
І, як виявилося, серед наших земляків теж була видатна балерина, яка здобула «Оскар», створила еталонну балетну пачку та модифікувала корсет. Варвара Андріївна Каринська, на честь якої назвали десерт, зробила більший внесок у балет, ніж та сама Павлова. Але хто ж про це знав? До створення десерту пошук інформації про Каринську українською мовою давав лише 3–4 сторінки. А зараз — уже десятки. І це лише початок. Як кажуть американці, «зірка народилася».Тепер завдання — підкорити споживача. І якщо божественного смаку буде недостатньо (щодо цього, сумніваюся), то для популярності непогано спрацює ще й доступність — і це дуже круто. Автори не стали закривати рецепт за сімома замками, а навпаки щиро поділилися ним з усіма охочими. У цьому є свій резон: десерт нескладний, тому приготувати його зможуть не лише випускники Le Cordon Bleu, а й прості господині для весілля чи кейтерингу. А це вже народна реклама, актуальний UGC-контент. Ну а що може бути ефективнішим?Тож якщо ви вже достатньо начитались, спокусились і стоїте в першій балетній позиції, прямуйте за десертом у ZAG café by DESSEE в Zenyk Art Gallery або в один із ресторанів Євгена Клопотенка: там цей десерт уже подають. А за кілька місяців «Каринську» введуть у меню ще понад 100 закладів.Куштуйте та рекомендуйте.І нехай пуанти не тиснуть, партнер не упустить, а оркестр не зіб'ється.
Захід відвідала наша колега Маряна Кузьменко, журналіст перекладач-асистент в японському інформаційному агенстві Kyodo News, яка є авторкою цієї публікації.
Також захід відвідала професорка Марія Паска – завідувачка кафедри готельно-ресторанного бізнесу Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, керівниця напрямку «Технології та Інновації в Horeca» в Українській Школі Гостинності.
