У Львові, на даху готелю «Швейцарський», відбулася подія надзвичайної важливості та символізму. Незламні морські піхотинці взяли участь у фотопроєкті 2024 Martial Arts Photo Contest для ЮНЕСКО. Партнером цього потужного заходу виступив готель «Швейцарський».Ініціювала проєкт соціальна фотографиня Іва-Каріна Зайко (на головній світлині – у боксерських рукавичках). Її ідею підтримало командування Морської піхоти України та Благодійний фонд Спілки морських піхотинців «Вірні Завжди!» на чолі з Юрієм Голодовим. Перед об’єктивами позувало троє мужніх хлопців із морської піхоти: Дмитро, Ігор та Святослав. Учасники бойових дій, які були неодноразово поранені та мають ампутовані кінцівки, не втрачають віру в перемогу і, ба більше, повернулися із протезами служити у свої підрозділи.
Голос організаторів та учасників:«Моя мета у цьому проєкті – підкреслити важливість рівноправ’я та інклюзії через бойові мистецтва, показати, що люди з різними фізичними особливостями можуть і надалі брати активну участь у житті суспільства. В Україні інклюзія лише розпочинає розвиватися, і такі проєкти, як цей, є надзвичайно важливими. Інклюзія – це процес залучення усіх людей до активного суспільного життя, незалежно від їх фізичних можливостей чи інших відмінностей», — каже Іва-Каріна Зайко.За словами фотографині, для України така ініціатива є значимою ще й з огляду на акцент мужності та незламності українських захисників, адже кожен військовий може бути прикладом і джерелом натхнення:
«Фотографії символізують фізичну силу та духовну стійкість українського народу, сприяючи зміцненню національної гордості та міжнародного іміджу України».Голова правління Благодійного фонду Спілки морських піхотинців України «Вірні завжди!» Юрій Голодов (на головній світлині – другий зліва) очолює Спілку з 2012 року. Зараз, звільнений із лав ЗСУ за віком, він регулярно відвідує на сході підрозділи 501-го Окремого батальйону морської піхоти (зі складу 36-ї бригади, яку у 2014 році виводив з Керчі Олексій Нікіфоров). За його словами, частина морпіхів із Кринок на Херсонщині була переведена під Вовчанськ на Харківщині, де вони відзначилися бойовими діями проти ворога, захопивши в полон офіцера.* «Що мене здивувало – багато хлопців після поранень і навіть втрати кінцівок утікають зі шпиталів і повертаються в підрозділ. Коли у квітні я відвідав наш славетний феодосійський 1-ий батальйон, мене зустрів заступник командира з морально-психологічного забезпечення, молодий хлопець Анатолій. У нього права рука була ампутована. На запитання, чому він на законних підставах не звільниться, Анатолій відповів: «Я своїх не можу покинути», — пригадує Юрій Голодов.
Саме це надихнуло на створення фотосесії для ЮНЕСКО. Супутня мета фотоідеї – підтримати побратимів із подібними пораненнями, щоби вони знали: є повноцінне життя, можна займатися рукопашним боєм, воювати і не складати рук.Історії героїв* Ігор Нежура після початку повномасштабної пішов добровольцем у військкомат, пройшов навчання на Львівщині та отримав розподіл у 36-ту бригаду. Воював старшим стрілецем із кулеметом на запорізькому напрямку, де у 2022 році підірвався на протипіхотній міні. Реабілітацію проходив в Іспанії. Окрім ампутації, зазнав травм іншої ноги та руки, але повернувся до побратимів. Зараз він міняє протез і планує бути корисним у підрозділі (наприклад, водити автомобіль). Про тих, хто ухиляється від мобілізації, Ігор говорить принципово: «Я розумію, ніхто не хоче йти на війну, але треба захищати цю державу, бо крім нас її нема кому захищати. Багато хлопців продовжують службу на протезах. Чи не соромно тим людям, які бігають і ховаються десь по хатах, по селах?» Щодо перемоги воїн зазначає, що тривалість війни залежить від Заходу та темпів постачання зброї: «Якщо би в нас була зброя на початку повномасштабної війни, та, що є зараз, то зовсім було би інакше». * 38-річний Святослав – із Гайсина Вінницької області. Пройшов підготовку на Рівненщині. За його плечами – бої у Старомайорську (перше поранення у ноги), у Кринках (важкі контузії) та у Зміївці на правобережжі Херсонщини, де його поранило найважче: довелося ампутувати кисть руки й оперувати живіт. Воїн чекає на протезування, вдома на нього чекають дружина та діти. Морську піхоту він не проміняв би на жоден інший рід військ.* 46-річний Дмитро Долгіх – із Запорізької області, мешкав в Енергодарі. Служить із 2021 року у 501-му окремому батальйоні морської піхоти. Пройшов запорізький, донецький, херсонський та харківський напрямки. 12 липня минулого року під час виконання завдання на запорізькому напрямку зазнав ворожого обстрілу, а під час другого прильоту наступив на міну та втратив ногу. Пройшов 5 місяців лікування в Україні. До війни Дмитро займався любительським боксом, нагороджений орденом і медалями. Удома на нього чекають дружина та син-студент Павло. «Те, що ми втратили, повернемо та відбудуємо. Вірю у це, так воно і буде!» — переконаний Дмитро. Роль бойових мистецтв та реабілітаціяДо проєкту як консультант був запрошений Володимир Кучма – інструктор зі самозахисту із понад 15-річним стажем. Його мета – допомогти військовим «поставити якісний кадр» і продемонструвати, що бойові мистецтва відкриті для людей із ампутаціями.* «Заняття бойовими мистецтвами – це комплексне навантаження, яке дозволяє тілу розвиватися, відновлюватися, балансуватись. До того ж це своєрідна емоційна підтримка... Людям із травмами це дуже необхідно. Також бойові мистецтва допомагають повернути впевненість у собі», — пояснює Володимир Кучма.Тренер радить ветеранам не закриватися в собі, шукати зали для саморозвитку, відновлювати фізичну силу та комунікацію.
Коментар Михайла Шевелюка «Для нашої команди у готелі «Швейцарський» та ресторані «Валентино» велика честь і привілей приймати на своєму даху такий знаковий міжнародний фотопроєкт для ЮНЕСКО. Історія наших незламних морпіхів — Дмитра, Ігоря та Святослава — це живий доказ того, що сила людського духу не має меж. Попри тяжке поранення, втрату кінцівок і випробування війною, вони демонструють феноменальну стійкість і повертаються до активного життя та служби. Наш обов'язок у тилу — підтримувати інклюзію на всіх рівнях, створювати безбаррне середовище та бути надійним тилом для кожного захисника. Ми пишаємося тим, що Львів та наш готель стали майданчиком для трансляції цієї мужності на весь світ», — Михайло Шевелюк, менеджер з розвитку готелю «Швейцарський» та ресторану «Валентино».Фото: Іва-Каріна Зайко, Роман Чигринець.P.S. На першу неділю липня припадає День Військово-Морських сил України, а День морської піхоти України відзначається 23 травня.
